пятница, 2 ноября 2012 г.

моя мати вважає, що кохання не буває довго, ну може максимум з пів року. що  у відношеннях люблячих людей не має місця ніжності і розмовам, не має місця для тиші. в її розумінні, кохання - це пристрасть, шалена і спалююча. це бажання володіти і бути чиїмсь в прямому сенсі. це не тиша і спокій, це хрипи і крики до ранку.
я зовсім не згодна з нею. для мене кохання - це інший світ двох людей.
його закони і його буття не може бути зрозумілим для посторонього. там є місце розмовам, є місце паузам, є місце й стонам.
але слухаючи те,що  вона говорить і як вона дивиться при цьому скептично, десь в глібинні мого єстиства виникають смутні підозри і впевненість, що років у 40 можливо я буду жаліти що вважала її не правою?

зроби так, щоб цьоого не було, будь ласка

Комментариев нет:

Отправить комментарий