четверг, 1 ноября 2012 г.

так моторошно.
снова наснилось те, що страшніше за будь-який біль, бо біль - це ти живий.
бо вже нічого після неї нема., бо вже нічого ніщо не значить.

мені снилось, як я сплю. і як до мене приїзжіють гості, але чомусь сама я живу не тут.
ось я прокидаюсь, встаю з дивану і хочу гукнути " ти де?" , але бачу... порожні очі, синьо-бліду шкіру. бачу кінець. як боляче...

прокидаюсь і ридаю.
зате до будильника.


Комментариев нет:

Отправить комментарий