пятница, 9 ноября 2012 г.


під кулолом порхає щось тоненьке
з ним поруч те, що сенсом є життя.
темно и тихо в залі, цим  маненьким 
нема буття.

вони  злітають стрімко наче в бурі
в останньому диханні почуттів
мабуть вони обидва потонулі 
у вихрі  слів.

і ось настав момент коли немає нащо
тягнути лямку відчаю і болі.
зірвавшись акробат зробив свій кращий
стрибок до волі.





 

Комментариев нет:

Отправить комментарий